Літературно-музична композиція «Зимова фантазія»
(за творами зарубіжних письменників)
(Зал святково прикрашений,
поділений на дві зони: перша – зимовий ліс, замок Снігової королеви; друга –
кімната, селянська піч, лава, різдвяна ялинка.) 1.Виходять
двоє ведучих – хлопець і дівчина. На екрані – зимовий пейзаж.
1 ведучий
Вже північ хмари наганяє,
Завила
враз,- і ось сама
Йде чародійниця зима. Прийшла,розсипалась
жмутками
Повисла
на гіллі дубів,
Лягла хвилястими ковдрами У
полі,навкруги горбів.
Зрівняла
береги з рікою
Розпушеною пеленою.
Блищить мороз. І раді ми
З
цих жартів матінки-зими.
2 ведучий
Вечор. Ты помнишь, вьюга злилась
На
мутном небе мгла носилась.
Луна как бледное пятно
сквозь тучи мрачные желтела,
А ты печальная сидела.
А нынче погляди в окно.
Под голубыми
небесами великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит.
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.
2.Пісня «У мої долоні впала…
3.Інсценізація уривку казки Оскара Уайльда «Хлопчик –
зірка»
Оповідач. Давним-давно два бідні Дроворуби
прокладали собі шлях додому через великий сосновий ліс. Стояла зимова морозна
ніч. Земля та дерева були заметені снігом,маленькі гілочки потріскували від
морозу,коли Дроворуби проходили повз них. Був лютий холод. Маленькі білки,які жили у високій ялині,терли одна одній носики,щоб зігрітися. Зайці
скрутилися клубком у своїх норах і не наважувалися навіть визирнути за двері.
Єдині істоти,які,здавалося,насолоджувалися цим,були великі рогаті сови. Їхнє
пір’я вкрилося інеєм,але їм було байдуже,і вони крутили великими жовтими очима
й перегукувалися через ліс. Було дуже холодно.
(Зима. Лісова галявина.
На сцену виходять двоє Лісорубів. За плечима у них в’язка дров.)
Лісоруб 1. Ну і холод! Нема
де й погрітися! Життя,друже,гарне тільки для багатих,а не для таких,як ми з
тобою.
Лісоруб 2.То правда! Одним
дано багато,а іншим - майже нічого. Несправедливість панує в світі і радощі вона
дарує небагатьом, зате горе вділяє щедрою рукою.(З неба впала яскрава зірка)
Лісоруб 2.Ого! Дивись,то неабиякий шмат золота! Треба його
знайти!
(Лісоруби знаходять немовля під деревом)
Лісоруб 1.Оце такий кінець
нашим великим сподіванням. Немає нам із тобою щастя,бо хіба принесе щастя
бідному чоловікові дитина?Покиньмо його краще тут і ходімо вона замерзла тут на
снігу. Хоч я бідар,як і ти,і ротів у мене своїх повно вдома, і в горшках
порожньо, я все ж візьму його до себе. Якось виглядимо з дружиною. Лісоруб
1. Ти взяв собі дитину,то віддай мені плаща,адже треба поділитися тим,що
вдвох знайшли. Лісоруб 2.НІ, не дам,бо цей плащ
не мій і не твій,а цієї дитини.(Виходять) своєю дорогою,адже ми люди
бідні,дітей у нас і своїх досить,і не можемо ми відривати їм кусень хліба від
рота,щоб дати чужому. Лісоруб 2. Ні, то було б лихе діло –
залишити дитину,щоб
4. Інсценізація уривку повісті
М.В.Гоголя «Ніч перед Різдвом» Оповідач
(читає). Останній день перед Різдвом
пройшов. Зимова ніч настала: засміялися зорі, місяць поважно піднявся на небо посвітити добрим людям і
всьому світу. Мороз дужчав, але було так тихо, що скрипіння під чоботом чулося
за півмилі. Ще жоден гурт парубків не з'являвся під вікнами хат, місяць лише
зазирав у них крадькома, ніби викликаючи прибраних дівчат вибігти скоріше на
скрипучий сніг... (Виходить Оксана із
дзеркалом у руках.)
Оксана. Треба ж було людям вигадати, ніби я гарна...
Неправда! Хіба чорним бровам і очам моїм рівних немає в світі? Що ж тут гарного
в цьому носі, і в щоках, і в губах? Ніби ж то гарні мої чорні коси? Ох, їх
можна злякатися ввечері: вони, як довгі змії, обвили мою голову. Аж тепер бачу,
що я зовсім не гарна!.. Ні, гарна я! Ах, яка гарна! Диво! (Тихо входить Вакула.)
Вакула. Чудна дівка! І хвастощів у неї мало! Годину
стоїть перед дзеркалом і не надивиться та ще й вихваляє себе вголос.
Оксана (озирнувшись,
побачила коваля). Навіщо ти прийшов сюди?
Хіба
так хочеться, щоб вигнала за двері лопатою?
Вакула. Не сердься на мене. Дозволь хоч поговорити, хоч
подивитися на тебе!
Оксана. Хто ж тобі забороняє? Говори і дивись. (Сідає
на лавку.)
Вакула. Дозволь і мені сісти біля тебе.
Оксана. Чомусь і
дівчата не йдуть. Мені так нудно!
Вакула. То тобі весело з ними?
Оксана. Та вже ж веселіше, ніж із тобою. О! Хтось
постукав. Мабуть, дівчата. (Заходять
колядники із зіркою,колядують)
Оксана. Одарко! Та в тебе нові черевички. Ой, які гарні! І
з золотом! Добре тобі, Одарко, у тебе є така людина, котра все тобі купує, а
мені ніхто не дістане такі черевички.
Вакула. Не сумуй, моя мила Оксано! Я тобі подарую такі
черевички, які мають не всі панянки.
Оксана. Ти? Подивлюсь я, де ти візьмеш такі черевички,
котрі змогла б я надіти на свою ногу! Хіба ті, що носить сама цариця.
Одарка (сміється). Бачиш, яких захотіла!
Оксана. Так-так! Будьте свідками: якщо коваль Вакула
принесе такі самі черевички, які носить цариця, обіцяю вийти за нього заміж!
Вакула.
Смійся,смійся! А от і принесу!
(всі виходять,колядуючи)
Оповідач. Полетів козак Вакула до Петербурга,до самої цариці. А вона,побачивши як
палко кохає Оксану цей сміливий і рішучий козак, дала йому черевички. Красуня зраділа не так черевичкам,як
козакові,бо вже не надіялась побачити його. І дала згоду вийти за Вакулу. Все
це відбувалось у чарівну зимову ніч.
Ведучий.(на фоні мелодії пісні «Падає
сніг») Падав сніг, чистий і густий. Він
перетворював сірий буденний світ на казковий. Білим килимом вкривав землю,лягав
на гілки дерев. Мороз розписував цікавими візерунками вікна. На деревах
виблискував діамантами іній. А в повітрі кружляли лапаті сніжинки,немов
танцюючи вальс.
5.Вірш «Staneła zima między nami» (польською),«Стала зима між нами)
6. Пісня «Сніг кружляє»
7.Вірш М.Рильського.
Сніг падав безшелесно й
рівно,
Туманно танули вогні,
І дальній дзвін стояв так дивно
В
незрозумілій тишині.
Ми вдвох ішли й не
говорили,
Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли
Над
смутком тихого чола.
І люди млисто
пропливали,
Щезали й гасли як у
сні,-
А ми ішли й мети не знали
В
вечірній сніжній тишині.
8.Пісня «Свеча горела»
9. Вірш
Нічне холодне небо,в’язь
зірок,
Скляних гірлянд
усміхнені вітання,
Річних подій розмотаний клубок
і
наші іграшкові сподівання.
Лапландія,Лускунчик,Герда,Кай,
Веління королеви Снігової…
Тримає все міцний морозний
клей
У зоряному чистому покої.
Зіщулившись,сповільнюємо
час
І годі розібратись до
світанку:
Це вічність мерзне кригою у
нас
Чи ми,як лід,подзенькуєм у дзбанку?
10 Танець зі свічками
11.Інсценізація із «Снігової королеви» Г.К.Андерсена
Снігова королева. Кай?Підійди до мене. Тобі холодно?
Кай (байдуже)Ні. Снігова королева (звертаючись до залу).
Цьому хлопчику попала в око скалка мого знаменитого дзеркала. І серце,і розум
його стали крижаними. Він забув свою любиму бабусю, Герду,а також все добре,що
було у нього коли-небудь у житті.
Кай. Яка вона прекрасна!Більш красивого
обличчя я не можу собі уявити. Ні-ні,вона не крижана. Снігова королева – це
досконалість.
Снігова королева. Кай,прийде час, ти будеш сам собі господар,ія
подарую тобі увесь світ і… пару нових ковзанів. А зараз полечу в теплі краї.
Кай. Полетіла,а я залишився
один в цій крижаній залі. Один? Ні,зі мною крижини.
(На сцені з’являється Герда. Вона ходить і розгублено дивиться
навкруги)
Голос Герди. Кай,милий Кай!
(Бачить Кая,який
складає слово «Вічність»,кидається до нього)
Герда.
Кай,ти впізнав мене? Це я,Герда. Нарешті я знайшла тебе. Ти впізнаєш мене,Кай?
Боже,який ти холодний! Давай твої руки.(Бере руки Кая,дихає на них,намагаючись
зігріти). Що вона з тобою зробила? Чому ти мовчиш,Кай? Все одно ми повернемось
з тобою до бабусі додому. Вона нас чекає і плаче,напевно. Я зігрію твоє серце,
і ти знову станеш таким,яким ти був.
Кай (витирає очі,ніби
прокинувшись). Герда! Мила моя Герда! Де ж ти була так довго? А де був я сам?
Як тут холодно,пустинно.
Герда. Пішли звідси скоріше,доки не
повернулася Снігова королева. А то знову зачарує нас обох.
Кай. Ні, вона не прилетить,тому що твоя
любов і вірність перемогли її,Герда! (Ідуть зі сцени,взявшись за руки)
12. Вірш
Вже січень тікає,зібравши
у клунок
Намисто різдвяних
гаптованих свят.
Ще спогад колядки дзвенить
біля клуні,
Зерно ще живе в рукавичках
хлоп’ят.
Земля ще радіє щедрівочці
добрій,
Ще душі вмиває йорданська
вода,
Та вже пів зими покотила
за обрій
Весела,бентежна ,свята
коляда.
Минаються свята…Та подив
молитви
І сяйво усіх надвечірніх
вогнів,
Немов найщирішого золота
злитки,
Рятують нас,грішних,на
паперті днів.
13. Пісня « Зима», слова і музика Н.Май)
Виховна година
Тема. Україна – країна гідності і свободи
Мета: виховувати патріотизм та гідність, формувати розуміння
єдності та цілісності України, усвідомлення себе українцями, почуття особистої
відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині своєю працею,
розвивати бажання стати гідними громадянами України; вшанувати пам'ять Героїв
Небесної Сотні.
Обладнання:
прапор
України,карта України, мультимедійний проектор, відеопрезентації, слайди,
свічки, паперові голуби жовтого та блакитного кольорів, виготовлені учнями.
Хід
виховної години
Ведучий 1
Моя ти рідна
Україно!
На прапорі
твоїм блакить.
Багата й сильная
країна,
Де жито в колосі
шумить.
(Пісня)
Учень. Україна – це отча земля, рідний край,
де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з
півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи.
На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня
Україну омивають моря – Чорне й Азовське.
Учень. На заході здіймаються у небо вершини
Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це
Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у
вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!
Учень. Україна – це територія гідності й
свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року,
який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був
надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою
європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Яскравим виявом
національно-патріотичних почуттів українців став національний Гімн України.
(звучить гімн)
Учениця. Пройшла страшний ти час розрухи,
Голодомору i вiйни,
Розправили величнi крила
Твої знедоленi сини.
Здобудем
волю i свободу
Ми для
онукiв та дiтей,
Здобудем
славу i майбутнє
Для
України та людей!..
Вчитель. 13 листопада 2014 року Президент Україні Петро Олексійович Порошенко
підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи.
(Презентація №1)
Вчитель. Що таке
гідність? Чи бачили ми її? Чи маємо ми її? Революція 2013-2014 років – це не
протистояння Заходу й Сходу – це протистояння між тими, хто має гідність, і
тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Де бачили ми гідність,а де ми її
зовсім не бачили?
(Презентація №1)
Ведучий 1. Ми бачили гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан.
Ведучий 2. Ми бачимо
гідність у волонтерів, які, завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу,
всього світу створили армію України, якої уже майже не було. Ми бачимо
робітників заводів, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння. Ми
бачимо наших учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ. Ми теж
своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для
збереження, відвойовування миру.
Ведучий 1. Та не
бачили ми гідності у тих, хто роздягав людину на морозі, викрадали людей з
лікарень, вивозили у ліс і катували. Немає гідності у тих, хто вбиває людей
тільки тому, що вони спілкуються державною мовою і носять на собі символіку
країни, в якій проживають. Негідно – зневажати народ, частиною якого є ти.
Вчитель. Україна
заплатила і продовжує платити надзвичайно
високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої
політичної еліти.
Презентація «Революція гідності»
Учень 1.
Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,
Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,
Прості люди безстрашно пліч-о-пліч устали,
Проти звірства і хамства влади повстали.
Учень 2Вони кулі ловили палкими серцями,
І посмертно для
інших стали взірцями,
Зупиняли автівки та
потяги тілом,
Вголос думку народу сказати посміли.
Вірш «А сотню вже зустріли небеса»
Учень3 Слава нашим героям небесної сотні!
Слава тим,хто країну з пітьми та безодні
Своїм
прикладом зрушив у напрямку світла . Шанс для здійснення мрій надав заповітних.
Учень 4
Українці! Прошу
вас,не дайте зламати
Свою гідність і честь,не дайте топтати Своє прагнення жити достойно в державі
В пам'ять тих ,хто загинув. Вічна їм слава!
( Хвилина
мовчання) Слайд про Небесну сотню.№2
Вчитель. Ми побачили,чому люди вийшли на майдан,що розбудило їхні
сонні душі,для чого мерзли,навіщо стояли. А все для того,щоб з колін підняти
Україну,щоб гордо назвати її Європою, бо вона достойна такого статусу. Але
боротьба за свободу і незалежність продовжується. Кожен день з екранів
телевізора ми чуємо повідомлення про те,що відбувається в зоні АТО.
Сумуємо,коли чуємо скільки воїнів поранено,біль стискає серце,коли дізнаємося
про смертельні втрати,а коли почуємо,що день пройшов без втрат,думаємо «Слава
тобі,Господи. Повертайтеся,хлопці, додому живими,здоровими,бо вас там вже
зачекались ваші матері,батьки, рідні і близькі.
(Пісня
«Повертайся живим» на фоні слайду)
Вірш «Свобода в Україні»
Вчитель.
Нехай слова,котрі зараз прозвучали,стануть
дійсністю. Кожен з вас приготував свої побажання для України. Вони записані на
крилах голубів,які є символами миру. Давайте прикріпимо ці побажання на карті
нашої держави,тим самим перетворивши її на країну миру,гідності і свободи.
(на фоні
пісні О.Винника про Україну учні прикріплюють картонні голуби)
Молитва
за Україну
Отче наш! Молимось до
тебе за мир і спокій для нашої великої єдиної родини. Дай нам, Боже,жити в
любові до ближнього,у повазі прав і свобод кожного,не розпалюючи
непримиренності.Царю небесний! Вірю в нашу єдність,бо це велика Сила Твоя! Вірю
в силу нашого духу,бо це є Чудо Творіння Твого. Вірю,що ці слова зупинять темні
сили. Нехай ця битва на небі буде на перемогу світла.
Слава Тобі,Боже! Нехай животворна роса впаде на наші
землі. Допоможи нам знайти примирення. Нехай вгамується розбрат. Нехай зникнуть
заздрощі і розпалення пристрастей,щоб полюбили ми один одного і,як одне
ціле,перебували в тобі. Захисти найменш захищених, осуши сльози заплаканих,скріпи
віру тих,які сумніваються. Пошли в наші серця любов один до одного,мир і
спокій. Господи,навчи нас не продавати свою гідність ні дешево,ні
дорого.Захисти нас від видимих і невидимих ворогів,що хочуть поневолити нас.
Дай нам,Господи,усвідомити свою силу.Дай нам,Боже жити вільним життям,дай кращу
долю нашому народу. Господи! Благослови Україну і всі родини наші. Господи
збережи Україну. Дай нам єдність,мир і спокій. Боже! Прийми нашу молитву за
Україну,за мир і спокій!.
Тема: “Герої не вмирають…Просто йдуть..”
Мета:
поглибити знання учнів про історію, природні ресурси, культурну
спадщину
України; формувати культуру взаємовідносин між людьми, повагу до традицій і звичаїв
українського народу; виховувати почуття патріотизму; сприяти розвитку
пізнавального інтересу.
Обладнання
та оформлення: Державний Прапор України; класна кімната прикрашена повітряними кульками, елементами
народної символіки; проектор, комп’ютер; записи музики, відеоролики: «Небесна
сотня», «Україна прекрасна»; мультимедійна презентація.
Хід уроку
1.
Слово вчителя
Майдан став символом боротьби,
символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській
державі.
І за цю боротьбу, за нашу за вами
свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі.
І більшість з них молоді, сильні. Ті, що лише починав жити. І сьогодні ми
зібралися для того, щоб пом’янути й вшанувати Небесну сотню. Тих мужніх,
незламних українців та їхніх побратимів інших національностей, чиї душі уже на
небесах.
Вони підняли людей на боротьбу.
Сотні проповідей є ніщо в порівнянні з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже
їхній вчинок – то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це, - не буде поміж
нами зла.
Головним у світі є любов, і люди
яких ми поминаємо, власне, засвідчили свою любов до Бога й до своєї країни,
свого народу.
2.Вірш «Вони дивилися у небо високе»
У небо – високе-високе…
Відкриті
здивовані очі:
- Невже це кінець? Кінець!
Вони дивилася
в небо…
Підстрелене
серце тріпоче
Христос у багряній тузі
Терновий
кладе вінець.
Вони дивилася
в небо…
А небо – таке ласкаве
А сонце таке погідне,
Немов поцілунок
весни.
Вони дивилися
в небо -
Стелився
обрій кривавий.
І руки чиїсь привітні
Торкнулись повік, мов сни.
Вони дивилися
в небо -
А там Україна голосить
Але закотилося сонце
і згасла навіки весна
3.
Слово вчителя
Події останніх місяців 2013 рік
початок 2014 року перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався
найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася
приспана роками національна свідомість людей.
Українська національна спільнота
поза межами українських земель, відчуваючи духовний зв'язок з Україною
висловила нам свою підтримку. В якому б куточку Землі не жив би Українець, ніщо
не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які генетично закладено у його
душі.
4.
Учень
Це моя і
твоя війна
За мою і
твою свободу
Я із
заходу ти із сходу –
Ми
щаслива одна сім’я.
І ніхто
нас не роз’єднає.
Нас
ніколи ніхто не здолає,
Бо ми
разом – могутня сила.
Це моя і
твоя Україна
Пісня «Не
спи моя рідна земля»
5. Вірш «Майдан»
Яке названо Київ,
На головній вулиці
велично,
За Європу став
Майдан надії.
І ніхто не
купив людей,
Щоб вони там
стояли.
Ні на хвилину, годину чи день —
До кінця усі
страждали.
Вони прийшли не
воювати,
Вони хотіли
поєднати
ЄС і Україну,
Яка
перетворилась у руїну.
Та влада так
не вважала,
Вона на них
«Беркут» послала.
Боялась
народного гніву
І Київ підняла
на війну.
Та люди усе проходили
Із гордо
піднятою головою,
І гідність свою не загубили,
І сміливо ішли
до бою.
Тепер усе
скінчилось.
І «Беркут» з
Майдану втік,
Та, можливо,
усе змінилось,
Схід і Захід
разом — навік!
Учениця
Не можу дивитись на Майдан в
телевізор
Не можу я стримати сльози в очах.
Страшна та подія, що сталась в країні:
Загинули люди
від вражих ватаг.
Герої не
вмруть,
Їм одвічная
слава,
А Сотня Небесна хай з Богом спочива,
Живі на цім світі нехай не
забудуть,
Нехай пам'ятають
усі їх імена.
Пісня «Небесну
сотню Господи прийми».
О.Табаков (кліп)
7.
Слово вчителя.
Усі герої Небесної сотні були простими людьми – не
депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже
сидіти біля телевізора проста дивитися на те, що коїться на вулицях столиці.
Вони не думали проте, що можуть загинути. Вони лише знали,
що так як є так далі бути в Україні не може.
Кліп «Небесна сотня. Десяток небесних ангелів»
8.Учениця
Їм амуніції не треба
Хоч не закінчилась зима.
Сьогодні сотня йде на небо
Без командира йде, сама.
На небі хмари розійдіться
Весна іще не почалась
Всі на Майдані всі розтупіться
Щоб сотня в небо піднялась.
Земну
покинувши родину
Вони ідуть в останню путь
За честь, за волю, за Україну
Ідуть, щоб Богу присягнуть.
Веде їх всіх незламна віра
І торжество великих діл
Тепер їм там за командира
Буде архангел Михаїл.
Не плач і не ридай, родино,
Хоч бій ніколи пройде
Пишайся, ненько Україно –
Найкраща сотня в
небо йде.
Небесна
сотня вас навічно
до себе
в рай Господь забрав.
Але
назавжди залишились
в серцях
народу, що повстав.
Борись, Вкраїно,
за свободу,
бо кров
і сльози пролились.
І пам’ятай
своїх героїв,
Їх шанувати
поклянись.
Залишиться
кривавий лютий
в серцях
вкраїнських громадян.
Не
панувати злу в країні!
Хоч
стогне вся земля від ран.....
Вшануй хвилиною
мовчання,
Вкраїнцю,
тих,
що полягли.
Вони за
тим злетіли в небо,
щоб в
мирі й щасті ми жили.....
Хвилина
мовчання
Слово
вчителя
Одного з волонтерів вразила розповідь лікаря, який
виносив з під куль молодого пораненого хлопця. Попри бій він співав гімн України
і помер.
«Ще не вмерла
Україна …»
Помирав він та співав
За свободу Батьківщини
Молоде життя віддав.
«Згинуть нашу воріженьки…»
Їм лише до пекла шлях
А брати до перемоги
На Майдані хай стоять.
Прощавай моя кохана
Обійми моїх синів
Розкажи їм все про тата
Я прийду до ваших
снів.
«Душу й тіло ми
положим…»
Не плач матінко моя
Я пішов з життя героєм
З сотнею таких як я.
Гурт «Вітер знає»
«Небесна сотня»
(кліп)
Слово
вчителя
Коли ховали хлопців, що загинули
минулого тижня у Києві, за ними журилися всі українці, незалежно від того, де
вони живуть. Хто гроші, хто речі, хто ліки – посилають нові емігранти додому,
намагаючись хоч чимось допомогти рідному краю у боротьбі. Галичанка Оксана
Максимишин посилає в Україну свої вірші. Вже понад 30 народилося їх у далекій
Португалії, куди закинула її доля з рідного Яворова. Один із цих віршів «Мамо,
не плач», у скорботні дні почула вся Україна.
Біль, помножений на відстань, відчувають українці, що
опинилися далеко від рідної землі у найчорніший для неї час. Коли всією
Україною ховали хлопців з Небесної сотні, галичанка Оксана Максимишин не була
на Майдані, але там лунав крик її серця.
Що відчувала пані Оксана, коли
почула свій вірш зі сцени Майдану?!
«Боже, милий! У Мене таке
враження, що від 29 листопада я плачу кожен день. Плакала, кричала. А тоді
взяла ручку і папір й сказала: «Я буду боротися. Це моя зброя. Я буду боротися
з ними словом.»
Вірш Оксани Максимишин помітили в Інтернеті, його
поширив «Євромайдан SOS», прочитали і поділилися з друзями тисячі людей. Пані
Оксана, яка виростила в Україні двох дітей і нині з чоловіком живе у Португалії вже два роки, планує видати свої
вірші в Україні, і вірить, що жертви не були даремними.
«Я – борець. Я
вірю, що з такими людьми, які йшли на смерть, наша Україна буде достойною Україною, і вона буде найкращою на
цілій землі» - говорить українка з Португалії, яка носить Україну у серці.
Вірш «Звернення
сина до матері»
Вибач, мамо, за те, що не зміг вберегтись
Від підступної снайпера кулі
Не почую повік, як у нашім саду
На весні закує
зозуля.
Вибач рідна за те, що пішов на Майдан
Навіть супроти твоєї волі
Я хотів, усім серцем юначим бажав
Для Вкраїни щасливої долі.
Вибач, ненько, за
те, що в чорному вбрані
Ти згорьована будеш ходити.
Що серденько твоє споловинилось враз
І до віку вас буде боліти.
Я наблизить зумів світлий завтрашній день,
Коли буде земля розцвітати.
Ти у мене одна, як одна для усіх
Україна – страждальная мати
Вибач, мамо, за те, що терпіти не зміг
Я холодне і дике свавілля
Збунтувавсь гордий дух, нескоренна душа
І глибоке козацьке коріння.
Нам тут добре в раю, побратимам усім,
Що в бою з Вкраїну упали
Ненависний режим злих і лютих катів.
Ми ціною життя подолали.
Пісня-балада «Про
мальви»
Слово вчителя
Учні нашого класу ніколи не були байдужими до тих подій,
які відбувалися в нашій країні. Ми збирали продукти харчування для людей, які
перебували на Майдані,теплі речі,малювали малюнки,писали листи. А ще ми
молилися, молилися кожного дня,випрошуючи в Бога миру і спокою, прощалися з
героями Небесної сотні.
Давня лемківська пісня «Пливе кача по тисині» у
виконанні гурту «Пікардійська терція» стала тугою, смутком, де офіційним
жалобним Гімном України. Під цей пісенний щем, його багатоголосся тисячі
українців прощалися з «Героями Небесної Сотні» і тепер цей твір повів наш народ
у пам’ять про тих, хто навічно впав на
Майдані за нашу свободу.
Пісня «Пливе
кача по тисині» (кліп)
Слово вчителя
Приклад Героїв Небесної має зупинити і тих, хто сьогодні розпалює все нове інше протистояння.
Ми сьогодні в скорботі й з великою нашою
вдячністю згадуємо Героїв світлої пам’яті Небесної сотні, котрі від тепер
постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.
На
жаль, Україна сьогодні стикнулася з іншим, опинившись в трагічній ситуації. Але
ми пишаємося тим, що в історії нашої Славної Країни є багато прикладів того, як треба любити й
обороняти свій край.
Вірш «Ніколи не
вмре Україна»
Ледь «Сотню Небесну»
Устигла прийняти земля,
І ще Україна у тузі й жалобі за ними
А з півночі уже наступає
Кремлівська орда –
Їй мало Чечні і Абхазії треба Вкраїни
З російських каналів щоденно лунає брехня…
Народ там зветься «бандерівці» і «екстремісти»
Всі люди у світі засуджують дії кремля.
Та Путіну байдуже –всі ми для нього «фашисти»,
А хто ж тоді він?
І як треба назвати його?
За всі ці безчинства і людські скалічені долі?
Пробач нам Тарасе,
Що в дні ювілею твого
Ми мусимо братися не за вірші, а за зброю.
Та хай не радіють даремно в далекій Москві
Що зможуть так легко поставити нас на коліна.
Ми нація сильна на захист піднімемось всі
Я вірю, я знаю – ніколи не вмре Україна.
Пісня
«О, Мати Божа»
Ведуча
1
Молюся за Тебе моя Україно, за кожного батька, за
кожного сина, за кожную матір, за кожну дитину я Бога прошу – збережи Україну!
Страшною порою не
дай їм загинуть! Хай наші молитви до Бога полинуть! Нехай Він злобу у серцях
наших спинить!
Молюсь, щоб
людина почула людину, щоб син пожалів батька іншого сина, щоб мирною знову
стала країна – я Бога прошу – збережи Україну!
Спільна пісня-молитва «За Україну»
Тема. Людина
починається з добра.
Мета. Виховувати в
учнів почуття чуйності,доброти,милосердя, поваги до старших.
Обладнання.Таблиці,плакати,прислів’я про доброту,
вірші,електронні презентації учнів.
Хід уроку.
I Організація учнів для роботи.
II Оголошення теми і мети уроку.
III Сприймання і засвоєння нового матеріалу.
1.Вступне слово учителя.
-Що людині потрібно для щастя?
Так, здоров’я,
хороші друзі,щоб рідні довго жили.А ще потрібно,щоб поруч з нами завжди були
добрі, чуйні люди.
Є поміж нас багаті й бідні,
Кому що треба, доля не пита.
Та є дві речі,всім нам необхідні- у світі-мир,а в душах- доброта.
Отже, сьогодні ми поговоримо про доброту, милосердя,про добрі вчинки,бо
тема нашої виховної години»ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА».
-Що таке доброта?
Доброта-це уміння співчувати іншій людині,відгукуватися на її горе,це
милосердя по відношенню до того,хто потребує допомоги,це добре ставлення до
всіх людей. Ще з давньоруських часів цілком природним і закономірним вважалося
допомогти знедоленому, нещасному,поділитися шматком хліба,дати притулок бездомному,захистити
старість,порятувати хворого чи каліку. Доброта і милосердя-багатоликі, потреба
в них- повсякчасна. Одні вже у 12-16р. знають, що добро треба віддячувати
добром, інші ж-і у 30 вимагають у оточуючих благ лише для себе,а самі нічого
нікому не дають. А ще іноді доводиться чути,що в нас доброта не в моді. Ні, це
не так. Добрі,співчутливі люди були і будуть завжди потрібні. Вони потрібні
Як ліки для хворого,як сонце похмурого дня,добрі люди потрібні тим, хто має
якийсь сум , проблеми.
2.Історія про Марію Олександрівну (ст.142 «Моральне та громадянське
виховання». Сценарії заходів)
3.Слово учителя.
Високу моральну цінність добра,яке ми робили сторонній людині,розуміли люди
ще в сиву давнину.
-У Вавілоні був такий звичай:недужих виносили на майдан чи дорогу.
Кожен,хто йшов повз нього,підходив,розпитував,коли знав,як вилікувати,радив
нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай був і в ассирійців,і в
єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо.
-Колись у Сербії був такий закон:той, хто одружувався, мав посадити 75
оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400р.Уже давно немає тих,хто
саджав ці дерева. Забуті їх імена, імена
їхніх правнуків,а дерева,посаджені у XVIIст., плодоносять і радують людей ще
сьогодні.
-Прекрасний звичай є ще й донині на Кавказі. Високо в горах саджають
плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамувавши голод чи спрагу, не може
навіть подякувати, бо не знає кому.
4.Учитель.
Творити добро-це не значить проявляти лише милосердя, хоча і це дуже
важливо. Найголовніше- це не співчуття,а вчинки, діяльність.
5.Історія Олега Коваленка(с.152,учень).
6.Продовження слова вчителя.
Ніяка освіта не зробить людину доброю. Добрим треба бути завжди і в
будь-якій ситуації. На жаль, в реальному житті так не буває. Можна від сонця
високого сховатися під парасолькою, від холоду-біля багаття або в теплій
хаті,від галасу людського- в полі. І лише від жорстокості і душевного болю не
сховаєшся ніде.
7.Ось іще одна історія.Історія
Петра Козаченка(с.144,учень).
-Чи в даній ситуації членам дивної
компанії можна було зробити виняток і поспівчувати хлопцеві?Так,добре слово
повинно було звучати.А сталося навпаки.Торжествувала жорстокість.У різних
життєвих ситуаціях треба бути людиною гідною,ніколи не втрачати людяності.
8.Наведу вам ще один приклад із
сучасного життя.Ситуація не вимагає ніяких жертв,проте добре слово могло
прозвучати.(ст.147).
-Чи правильно вчинила дівчина?Як
би ви поступили в даній ситуації?Люди страждають не лише тоді, коли немає що
їсти,не менші страждання – душевні. Тому потрібне добре слово.
9.Вірш «Кажімо більше ніжних слів»
10.Лікування добротою потребуютьне
тільки хворі і самотні,а часом і цілком здорові люди, в яких душа черства і
глуха до чужого горя. Лікування добротою потрібне тим, хто не бачить і не чує
чужої кривди,болю, горя,несправедливості.
11.Вірш »Не нарікай на глухість
душ людських»(на фоні «Avе Maria»)
12.Слово учителя.Поряд з нами
живуть,а часом і доживають останні дні ті,кому допомогти можемо я і ти,наші
друзі,сусіди.І допомогти можна сьогодні,зараз,бо завтра буде пізно.
13.Презентації учнівських робіт »Доброта
і милосердя».
14.Добро – духовна категорія, її
не можна торкнутися,понюхати,посмакувати.Добро можна тільки відчути.Це
ласкаве,добре,ніжне ставлення,це готовність допомогти в скрутну хвилину,це
любов до оточуючого світу.Добро – дієве.Воно любить конкретні справи.Тому в
своєму житті керуйтеся принципом:»Якнайменше красивих фраз,якнайбільше красивих
справ.»
15.Робота з конвертами,в яких знаходяться вислови про добро.
16.Вислови Сухомлинського про
добро, спроектовані на екран.(с.147)
IV.Підсумок виховної години.
Сьогодні ми говорили про
добро,милосердя.Хотілось би ,щоб п ісля
цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим ,досконалішим,кращим.
На екрані «Золоте правило».Вдумливо вчитайтесь в ці слова(с.178).
А я бажаю вам успіхів у постійній
роботі над собою.Хай множаться зерна добра у ваших душах,хай оживає істина
стара:людина починається з добра.
Немає коментарів:
Дописати коментар